Цей дощ - як душ.

Цей день такий ласкавий.

Сади цвітуть. В березах бродить сік.

Це солов'їна опера , Ла Скала!

Чорнобиль. Зона. Двадцять перший вік.

Тут по дворах стоїть бузкова повінь.

Тут ті бузки проламують тини.

Тут щука йде, немов підводний човен,

І прилітають гуси щовесни.

Але кленочки проросли крізь ґанки.

Жив - був народ над Прип'яттю - і зник.

В Рудому лісі виросли поганки , і ходить Смерть, єдиний тут грибник.

                                                                                                     Ліна Костенко