Цей дощ - як душ.
Цей день такий ласкавий.
Сади цвітуть. В березах бродить сік.
Це солов'їна опера , Ла Скала!
Чорнобиль. Зона. Двадцять перший вік.
Тут по дворах стоїть бузкова повінь.
Тут ті бузки проламують тини.
Тут щука йде, немов підводний човен,
І прилітають гуси щовесни.
Але кленочки проросли крізь ґанки.
Жив - був народ над Прип'яттю - і зник.
В Рудому лісі виросли поганки , і ходить Смерть, єдиний тут грибник.
Ліна Костенко